Завантаження
Катря Гриневичева, "Весілля Карапульки"
ВЕСІЛЛЯ КАРАПУЛЬКИ
— Діду, ходіть живо!
— А що?
— Під лісом грають...
— А їсти дають?
Мовчанка. Дерев'яні підошви б'ють землю, як ціпи на току. Чалап-чалап! Погнали!.. І не вони одні. Гей на пожежу летять із усіх переходів десятки, сотки людських ніг, обутих у підошву з дерева, зачеплену за пальці ремінцем, достоту обув коминаря.
Це вечір. Високо в померках дроти телеграфу, на них поливається галка, як сойфер над книгою талмуда...