Завантаження
Катря Гриневичева, "Кварантана молиться"
Сумерком, бува, виходжу з хати, пожити хвилину ілюзією. Вечірня зоря снує ніжну легенду, в якій кожна мисль є милосердям: воно, як свята Єлисавета, простягає грізному королеві, злій хвилині запаску, повну рож. На безліч закутин, ям, темних відпливів, зарослих ситником та щавієм, де пахне гниллю, злітає шовковий промінь, аж усі бараки виблиснуть під небом, білі, мов гай розсипаних на безлюдді домовин...
Читати повністю →