Завантаження
Богдан-Ігор Антонич, "З зелених думок одного лиса"
Я не людина, я рослина,
а часом я мале листя,
Співало дванадцять дівчаток: ой, стелися, хрещатий барвінку,
і сонце в ріці веретеном зеленим крутилось…
Написана єдина істина: рости!.
Хвала усьому, що росте,
хвала усьому, що існує!..