Завантаження

Обридло Гараськові сидіти на лаві й хлипати: з вулиці долітав до нього веселий регіт та гомін шахтарських дітей. Йому кортіло до них.
Смеркало. Невеличке вікно сумно сіріло під стелею і не давало анітрохи світла.
В землянці настала вже ніч.
Гарасько хлипнув ще кілька разів, так, задля годиться.
— Ма-мо!.. ма-а-мо!..— гукав він.
Та мати спала дуже міцно на лаві й нічого не чула.
Упевнившись, що матері йому не збудити, Гарасько вже трохи й радий був: ніхто не перешкодить...