Завантаження

Пий! І в вогонь весняного гармидера
Кинь дірявий, темний плащ зими.
Недовгий шлях земний. А час — то птах.
У птаха — крила. Ти — на краю пітьми.
Омар Хайям
… І мені здалося — та й нині здається і до скону віку здаватиметься, бо ж всі ми роковані, — що я тоді й справді побував в Озонії, щасливій країні, з якої — якщо вже бевкне по тобі дзвін (пригадуєте: не питай по кому б’є дзвін, він б’є по тобі), вихід лише один — у чорне провалля прірви, званої ще небуттям...