Не опускай вії, що Хрест стятий, Що чорні ями замість синього шкла. Не можу я в своїй душі розняти Сподівань дівочих і мого зла. Не можу я виткнутись з за воріт забитих І усміхнутись на улиці радісному дню. Я не можу тебе з собою злити — Бракне жертвенного вогню. 23–ІІ–920. Київ.