Ви в ірій линете від сірого туману, Від сірих днів, від соду і нудьги На срібло чистеє спокійного лиману, На пишні береги. І скільки вас в борні розбилось об граніти, І скільки вас сконало серед мук,— Але і смерть була безсила вас спинити І вбить ваш вільний дух...