сідаємо гурточком:
сестричка, я, щеня руде,
курчата й мудра квочка.
Співає мама про коня,
що заблукав у полі.
Ніхто його не перейняв —
ще й досі на роздоллі.
І розквітають враз слова
зелені й василькові.
Співає мама й вишива
всіх нас на рушникові.
Виводить голочка швидка —
стібочок по стібочку —
на полотні мене й рудька,
курчат і мудру квочку.