вiд степiв до гiр,
вiд лiсiв до морiв —
звiдусiль виходимо на прадавнi шляхи,
i немає нам лiку.
Ми чинимо волю наших прадiдiв,
це вони нас послали у путь,
щоб ми йшли нашою вiковiчною землею,
iз нашими багатолюдними мiстами,
iз нашими тихомрiйними селами,
iз нашими золотоверхими церквами.
Ми гордо йдемо шляхами Украïни:
ви, якi виглядаєте у вiкна, як сусiди,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих,
ви, якi визираєте з-за рогу, як вороги,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих, —
ви всi бачите, як ми гордо
йдемо дорогами Украïни.
Ми йдемо,
не вимагайте вiд нас доказiв нашоï прихильностi
до руху,
не, вимагайте пояснень причин, що привели нас
у рух.
Марна ваша справа — виставляти проти нашоï ходи
контраргументи, що ви ïх здобуваєте iз мертвих
джерел,
намагаючись зупинити нашу ходу,
марна ваша справа — ми йдемо.
Ми йдемо по Украïнi,
пов'язанi вишиваними дiвочими руками
рушниками,
i радiсть сяє в наших очах.