Хто грамотний з вас — дивіться! (Показує папірець.) Почерк самого пана Залужного.
Залужний. Щ-що? (Кидається до папірця.)
Робітники. Стій. (Придержують його.)
Робітник 1 (читаєз Петренкових рук). "Пріход Дмит-рія Залужного. От тротуара 200 мнє". Хм! Так і є: "мнє". Чотириста, значить, і дано йому.
Робітники. Ану ж, ну... (Товпляться до папірця.) Хм! Так що ж це воно?
Робітник 2. Він же ще й торгувався як!
Робітник 3. От і жиди!
Булочник. І то ж принесла чортяка Петренка цього. Пху!
Виходять м'ясники і булочники. Кучуриха. Господи!.. Що це?
Каптинська. Не розумію, не розумію, голубочко!
Виходять обидві.
Обірванці. Хе-хе! Чудасія! (Дивляться, стоять.)
ЯВА 9 Ті жі Миколка.
Миколка. Папо, Митя дяків прийшов, щоб... на молебень. Отець Василь дожида, каже.
Робітник 1. Так оце ще й молебень би він?
Робітник 2. А скажіть, браття, за віщо ще ми вінок ото йому?
Робітники (стискують плечима). Зірвать! Робітник 1. Геть з голови! (Зриває.) Робітник 2. І то ж є такі тварюки на світі! Га?
Робітник 4. От і чоловік він!
Робітники. Розірвать його, розшматувать! (Натовплюються.)
Петренко. Ні-ні. Не можна так. Ось ми в управі... Там нарошне з приводу цього усі гласні зібрались. Так от ми туди з ним. Там спитаємо його за всю його діяльність — минулу й сьогочасну.
Миколка (плаче). Папо, що це?
Залужний (затуляється руками). Грішний, грішний!
Робітник 1. Тягни й Олексенка, Сохацького! (Обступають усіх трьох.)
Обірванці. Тюй! Го-го!
Антін (лежачи). Та бий, бий жидів!
Миколка. Мамо, що ж це? мамо!
Лена. Дитино моя!.. Світе мій! (Обнімає Миколку, плаче.)
С. Харківці. 1906