Нечутно, повільно, врочисто,
Покровом сніжинок дрібних
Помалу вкриваючи місто.
Зима із далеких країв
Іде на пухнастих лапах...
Хто першого снігу не їв?!
Що ж ліпше за смак той і запах?!
Хоч сніг у одежу нову
Всю землю не встиг ще сповити,
А бабу в дворі снігову
Вже встигли поставити діти!
І, працю скінчивши наспіх,
Побігли в хати — бо темніло...
Густіше посипався сніг —
І стало скрізь чисто і біло.
І в сяйві замислених зір
Виблискує свіжістю місто,
На білий вдягнувши убір
З вогнів електричних намисто.
8 грудня 1958