— Чом це ти розплакавсь, Грицю? — Запитав унука дід. — З'їла Дуся полуниці, Що зібрав я на обід. Дід лише розвів руками: — Ну, який же ти козак, Щоб за тими ягідками Гірко плакати отак? — Ні, не жаль мені, дідусю, Полуниць, що я зібрав. Жаль мені, що ними Дуся, А не я посмакував!..