Добридень!
А де ж це ти гаявся
Ввесь тиждень?
Чи не скажеш: сіно ми
Косили?
Чи не греблю правити
Ходили?
Гомоніли ввечері
Дівчата,
Що є вдова в городі
Багата;
Що там якийсь парубок
Виляє,
Перелази з півночі
Ламає.
Чи він тобі іноді
Не стрівся?
Чого ж це ти, серденько,
Смутився?
Гляди мені, голубе:
Побачу;
Ой я ж тобі, знаю, як
Оддячу!
Та й тупнула ніжкою
Дівчина, —
Згорів козак, мов тая
Калина.
1877