Усім знайшлося діло:
Гуртом ямки копали
І деревця садили.
Один Мишко тинявся
І потирав долоні,—
Він був за консультанта
У нашому загоні.
До кожного підходив.
Повчав нас без упину:
— На дно насіпте гною,
А зверху — вогку глину!
Та корінь засипайте
Мерщій, Катюшо й Людо.
По яблунька засохне
І яблук тут не буде.
Авжеж не буде яблук.
Промовила Катюша,—
Бо це, як хочеш знати,
НЕ ЯБЛУНЬКА, А ГРУША!