Та й світ заступає,—
Кому ж воно той божий світ
На світі мішає?
Гора моя, гора моя,
Гора крутобока!
Аж в небо ти змагаєшся,
Як дума глибока!
Простір тобі великий є,
Та й нам його треба;
Не застуй же вершиною
Ні сонця, ні неба.
Щоб можна їм і нас було
Теплом обливати:
Обридне ще й в сирій землі
Без світу лежати!