Безперестанно народу
Плине з хурами зерна
До знайомого млина.
Лотоків я не заставлю,
Ще й нароком так підправлю,
Щоб вода з крутих коліс
Кипнем рвалася, як біс.
Круг млина мого завізно;
Я роблю і рано й пізно, —
Де поставлю, де прийму,
Одпущу і підійму;
Жорни витру й поготую,
Гречку й просо шеретую,
І під низом, і вгорі
Доглядаю ступирі.
Із-під водяного плеса
Підриваються колеса,
Млин мій ходором іде
І грюкоче, і гуде.
Відставляй муку готову,
Зерно сип на камінь знову;
Жде крупа тебе давно,
В ступах виспіло пшоно.
Так бери ж од мене сміло
Те, що в поставах поспіло:
Тут ні пилу, ні піску
Ні в єдиному мішку.
А вже дома ти, я знаю,
Здобриш борошно до краю
І поставиш на базар
Що є найлуччий товар:
Житню щедрою рукою
Ти з вівсяною мукою
Пересиплеш та піску
Нишком втрусиш по мішку
В жаден віз, то вже хто купе,
Тільки очі в скибку втупе,
Та й прокаже: "Злодій, мов,
Той мірошник, що молов!"
1882