вони не питають, навіщо ця війна, —
кожен повинен робити,
що повинен, —
можливо, я не знаю, що таке переповнений потяг,
я не знаю, як вибивати черевиком вікно,
бо нічим дихати,
може, я не знаю, як боротися з безборонними,
бо боронитися нічим, крім власної безборонності —
чи знаю? —
— іще цілі руки насип!
іще цілі руки!
насип іще цілі руки! —
радісна дівчинка наказує мені
сипати їй пригорщі пшона,
бо голуби виїдають усе
блискавично,
крила шурхотять, тріпочуть,
разять, як фольга на сонці,
дзвенить вирване пір'я
й осідає на брук, —
стріляють у повітря
заради спокою, —
хлопчик зі сльозами на очах
вдягає наплічника з дракончиком
на пероні, —
кажуть: зайняти чергу —
кажуть: у потяг —
вискакує по сходах,
як голуб, —
у брудну воду
осідає папір
і намокає широкими колами:
— де свідоцтво?
про народження свідоцтво?