Вже не має влади надо мною.
Алкоголь також має свої iмена та присвяти,
Як давнiй друг, що раптом з'явився на порозi,
Як книга, яку несила дочитати.
Крiзь яку можеш дивитися на свiт.
— Можеш? Насправдi можеш?
Людина, розгубившись,
Не може керувати сим свiтом.
Її вiрш — намарне; вiдчиняє дверi:
— Можна?
А поза твоїми залiзними руками —
Солдати, вулицi, бульдозери.
Хто я? Я, — припалюючи цигарку,
Говорячи цiлком правильно, —
Не можу.
2011