Я кричала "люблю!" – у повітря, Я стогнала у землю – "люблю…", Коли літо ввійшло в повноліття, Відчуваючи силу свою. Здійняло́ся розвихреним валом, Поскладало свій посаг у схов. І тебе, мов зернину, сховало У безплідну посмертну любов.