Як цвіте напівзасохла вишня!
Гілочка – недавно, наче мрець, –
Надзусиллям білу хустку вишила –
Смерті і життя останній герць.
Великоднім цвітом – до Всевишнього,
В нім така смиренність і печаль...
Що благає чорно-біла вишня –
Чи життя їй, чи цвітіння жаль?
Бачила і весни, і Чорнобиль,
Бджоли щедрий мед пили на ній.
Майже у людській стоїть жалобі,
Що не всі дослухала пісні,
Що уже не дотягнутись вище,
Не зіп'є ніхто вишневий сік...
Невблаганно засихає вишня,
Бо минув її жіночий вік.