BYE-BYE, BABY,
або
РИБА В НАТЮРМОРТІ
замах на вбивство без антракту
ДІЙОВІ ОСОБИ
Раїса Олександрівна — колишня завідуюча кафедрою, 75 років
Нюсик — її син, 38 років
Ніка — 19 років
Дія відбувається в провінційному містечку десь у третьому десятилітті ХХІ століття
Авторська ремарка: суржик, яким спілкується один із персонажів, є невід'ємною складовою цього образу.
Вітальня просторої квартири. Нещадний провінційний шик без натяку на смак. Всюди вази з букетами квітів. У фотелі й на канапі — стоси подарункових пакетів.
В кутку бубонить телевізор. Йде програма привітань на замовлення штибу "Музичної вітальні". Раз-у-раз чути фрази на кшталт "...вітають з днем народження діти й онуки...", "увесь колектив міського ЖЕКу #5 зичить ювілярові...". Телевізор лишатиметься увімкненим протягом усієї вистави.
Заходить РАЇСА. Плекана, пещена, на свій вік не виглядає, але невловимо вульгарна. В руках величезний букет густо-червоних троянд і коробка, загорнута в подарунковий папір.
РАЇСА (на ходу рахує троянди "по головах"). ...Вісімнадцять... Двадцять... Двадцять дві... Двадцять п'ять, чи що? Це як виходить, по одній на трі года? Що-то как-то малувато буде... (Роздивляється квіти.) Пожухлиє якісь... Це ж точно подешевше вибирали, тутошні, не голандські. Ото люди, раз на год не захотєлі нормальні дєньгі здать... А тут у нас що? (Недбало кидає букет на стіл, заходиться розпаковувати коробку.) ...Тьху! Блендер! Я ж їм кофєйну машину заказувала! На хріна мені блендер, ще й китайський?.. (Кидає коробку туди ж, куди до того букет, хапає телефон, набирає номер, чекає.) Не отвічає... Що воно..? (Набирає ще раз, чекає цього разу ще довше, нарешті їй відповідають). Алло! Ти чого трубку не бєрьош? Засідання кафедри? Ну то й що, що засідання? Почекають, не сильне цабе. ...Слушай, вони мені блендер принесли. З теорії перекладу, хто! Приперлась ця їхня лаборантка, як її, Марина, чи шо... притарабанила якійсь вєнік за три копійки й хрєнь китайську. Пофігєлі твої молоді й кучеряві совсєм! Я їм кофєйну машину... Чекай! (Хапає пульт від телевізора, робить гучніше. Професійно-приязний голос ведучої "...з сорокап'ятиріччям чудову жінку...") ...Ні, здалося... (притишує звук; повертається до розмови.) Як ето — "нехай"?! Познімай їм часи на слідуючий семестр, ти декан чи де?.. (Капризно.) Нюсику, ти ж не хочеш, щоб мамуся переживала? (Задоволена почутою відповіддю.) Ото ж... Єслі сказано — кофєйну машину, то нужно нести кофєйну машину, а нє влаштовувать творчу самодєятєльность... А як ні — то всьо, bye-bye, baby... Шо роблю? Телевізор дивлюся, чекаю, поки мене поздравлять будуть. Скоро должна прийти дєвочка від Тамари Сергєєвни, хоче влаштуваться викладать на літературу. О другій мусить ще бути якась ляля з газети, інтерв'ю брать... Їхній рєдактор мені сам дзвонив, сказав, буде цілий разворот і фотографії цвєтні — єщо би, завідуюча кафедрою в найкращому вузі міста — це вам не це!... (Змінює тему.) Ти зі Славком говорив? Кинув трубку? (Пауза.) Раніше нужно було виховувать, щоб не ставився до батька наче до... Це все твоєї бившої вліяніє, я ж казала, що їм не треба встрічатися… Гаразд, я сама з ним побєсєдую. Ще чого — жениться він надумав! І хорошо б ще якусь нормальну дєвочку собі підібрав, а то найшов якусь невідомо де… Ну всьо-всьо, іди на своє засідання... І не забудь навантаження тим жучкам знять!
Завершивши розмову, кладе телефон на стіл, дуже задоволена собою. Походжає кімнатою, голосно і фальшиво наспівує "Ти мой єдінствєнний хмєльной і сладкій грєх", роздивляється букети. Потім бере зі столу величезну "бухгалтерську" книгу і сідає у фотель.
РАЇСА Так, що у нас получається... (Гортає зошит, робить нотатки). З економіки поздравили... з медприладів тоже... З комп'ютерного дзвонили, сказали, вєчєром зайдуть... почекаєм. З екології... з екології ще ні, але вони всє там... задумчиві, до вєчора тоже розкачаються... З перекладом понятно... нічого, получать по ноль два ставки і наступного року будуть умні... От юристи минулий раз замість Mary Kay фігню якусь польську принесли — потім у них всі курси цілий год зрєзи писали, а у магістрів на госі жодної п'ятірки. Зате тепер деканша їхня прямо з ранку цілу делегацію прислала — лаборантку і ще трьох з кафедри. А в них там геть усі кандидати, мєжду прочім! І нічого — прийшли як мілєнькі, рози он принесли, сорок сім штук, а не як деякі... і подарунок який заказувала, а не на який грошей не жалко... (Лунає дзвоник у двері.) А це в нас хто?
РАЇСА йде з кімнати. Повертається за мить, у супроводі темноволосої дівчини у джинсах і светрі, з заплечником через одне плече. Це НІКА. Доречність її в цій квартирі викликає певні сумніви.
Розмовляючи з тією, кого вона вважає журналісткою, Раїса намагається добирати слова. Як наслідок, мова її стає більш пристойною.
РАЇСА (сама люб'язність). Сюди, сюди... Не знімайте обув... Ви сама?
НІКА А з ким я маю бути?
РАЇСА Я думала, з фотографом...
НІКА (роздивляється, неуважно). Увічнити історичну мить?
РАЇСА Але Ігор Дмитрович обіщав...
НІКА (так само). Не хвилюйтеся, у мене все з собою.
РАЇСА (наполегливо). …Ігор Дмитрович обіщав, що буде п'ять фотографій. Цвєтних, на вкладиші.
НІКА Шість.
РАЇСА Що "шість"?
НІКА Фотографій. Кольорових. В інтер'єрі.
Пауза.
РАЇСА (заспокоюючись). Аааа... Ну добре тоді. Інтер'єри в мене інтєрєсні...(По-діловому.) Значить так, одну здєлаємо у кабінєті за робочим столом, щє одну тут, у гостінній — я три місяці назад ковьор привезла з Турції... а третю...
НІКА (перебиває її). Ви сама?
РАЇСА ...третю... Син за дві години повернеться, він у мєня декан і в нього на кафедрі засєданіє. ... А третю...
НІКА (неуважно, все ще роззираючись). Ну, за дві години ми встигнемо.
РАЇСА (настійливо). ...а третю — ми здєлаємо в будуарі.
Пауза.
НІКА (вперше звертаючи увагу на її слова). В будуарі.
РАЇСА (не помічаючи її реакції). В будуарі... Тоді четверту... Та ви не тушуйтеся, проходьте, проходьте, от сюда... (Протягом подальших реплік обидвоє сідають у крісла біля журнального столика.) Значить так, зараз ми з вами пообщаємось, сфотографуємось, а потом я вас кавою пригощу, в мене кава удівітєльна, колишня аспірантка привезла в подарок з Бразілії...
НІКА І багато у вас таких?
РАЇСА Яких?
НІКА Вдячних аспірантів?
РАЇСА (з удаваною скромністю). Ой, ну я, знаєте, не люблю хвастаться, це ж некрасіво... Но ви ж у мене всьо равно інтерв'ю будете брать... (Вдаючи, що зважилася.) Ну гаразд, гаразд, зараз... (Зводиться, приносить заздалегідь приготовану теку.) Зараз я вам покажу... (Починає витягати документи.) Вам же ізвєстно, що таке наш університет?
НІКА (ухильно). Ну... в загальних рисах...
РАЇСА Ну оце нє, "в загальних рисах" — так не годиться. Я своїм викладачкам так всєгда й говорила: в матєріалі треба розбираться ну просто геть совсєм, інакше все, bye-bye, baby. Чорнопольський університет... Вас як звуть?
НІКА Ніка.
РАЇСА (цитуючи рекламні брошури, тому майже пристойною мовою і зі звичним пафосом). Чорнопольский університет, Ніка, — це флагман! Це форпост освіти й науки! Найпотужніший навчальний заклад класичного зразка!
НІКА Раїсо Олександрівно...
РАЇСА (не звертаючи уваги, так само натхненно). У нас десять факультетів! Наш інститут філології — найкращий в регіоні! П'ять докторів наук! Чотирнадцять кандидатів! Магістратура! Аспірантура! Можливість стажування в університетах Сполучених Штатів і Канади! Наші випускники...
НІКА (рішучо). Вибачте, я б хотіла почути більш детальну інформацію щодо вашої кафедри і того, як...
РАЇСА (перебиває її). Це ви, Ніко, дуже правильно сказали! Моя кафедра! Моя! Я її, вважайте, сама создала! Своїми собствєнними руками! З нуля! Мене ректор в 1997, як надумав університет відкривать, особисто пригласив як відмінника освіти й капедена!
НІКА (не вельми зацікавлено). А капеден — це?..
РАЇСА Кандидат педагогічних наук. От свідоцтво. (Тицяє НІЦІ якийсь документ.) Моїм науковим керівником був сам професор Шмалько з Київського університету! Це ж така величина, таке ім'я! І тема була дуже актуальна — "Формування соціокультурної компетенції у студентів-політологів". Ви не прєдставляєте, наскільки це важливо — сформована соціокультурна компетенція у студентів!
НІКА І як, сформували?
РАЇСА (від несподіванки "з'їжджає" з патетично-натхненного тону). Що?
НІКА Компетенцію. Соціокультурну.
РАЇСА (не помічаючи кпину). А в 2007 я ще в мене ще й докторська... (Перебирає папери, шукаючи потрібний, знайшовши, демонструє НІЦІ.) Як там воно було... "Формування морально-етичних засад і особистісного підходу під час викладання англійської мови". Двісті п'ятдесят аркушів! Сам академік Бубліков був опонентом. Зі Штатів доктор Джозеф Мілбері приїжджав на захист. А це ж така величина, таке ім'я!
НІКА (роззирається на квіти й подарунки по всій кімнаті). І як нині у викладачів із морально-етичними засадами?
РАЇСА Ой, ну що ви питаєте таке... А як із ними може бути, коли я увесь колектив самолічно підбирала, можна сказати, за власним прикладом?
НІКА (з витонченим презирством). Ну тоді за засади можна не перейматися.
РАЇСА (не помічає її реакції). А я про що? Я ж кожного претендента мало що носом не обнюхувала! Лічні дєла з попередніх місць роботи запросила! У мене на кожного отдєльна папка була завєдєна! Все виясніла — з ким живе, хто батьки, чим хворів... Це ж така відповідальність — у найкращому виші регіону викладать! Тут, як говориться, соотвєтствувать надо!
НІКА (так само). І як, "соотвєтствували"?
РАЇСА Ну а як же! У нас знаєте який колєктив був! Самий лучший! Всє один одному як настояща сім'я!
НІКА (так само). Що, всі про всіх все знали?
РАЇСА І це тоже, як же ж без цього! Всє проблєми вмєстє вирішували! Нікого в біді не оставили! А я вам скажу, чому! Тому що...