Гори високі, гори зелені
Стежки-доріжки кру-покручені
Аж до вершини в'юняться-в'ються
В камені гострому туляться-труться
Граб і смереки гордо стрункують
Гори високі око милують.
Чисті джерела хлюпочуть-воркочуть
Просять напитись, просять умитись
В тінь-холодочку призупинитись.
Вранішня ріка
Біжить на сонці вранішня ріка
Повз мене плине-пролітає
Спішить побути у світах
На хвилях ''зайчики'' пускає
Річка-річенька заворожує
Гладінь-хвилею камінь стесує
Задивився я, заглядівся я
З чисто-річеньки сонцем вмився я
З ранком-ранішнім привітався я.
Гори кличуть
Чого ці гори нас так кличуть і чарують?
Чому воднораз спокусившись,
Ними невідступно мариш?
І хочеться все йти і йти, щоб досягнуть найвищої вершини
Зганяють з теплих ліжок і звуть-скликають у важкий похід
І нас вже не страшить ні сніг, ні холод
Ні таємнича далина...
А може: чим заберемОся вище,
Тим станемо до Бога ближче?
Чи то лишень гординя підступно нами править?
Смереки
Смереки неначе стріли
В небо взялись поцілить
Вилізли аж на вершини
В недосяжінь людині
Вітри над ними шугають
Віти розчісують-заплітають
Може вони там говорять із хмарами?
Здумали бути лісними владарями?
Може...
На смерекові шати
Стануть вони казковими
Новорічними-празниковими
В школі поставлять зелену ялинку
Запашну-ошатну смеречинку
Ангели-діти круг неї співатимуть
З лісу, із неба вітання прийматимуть.
Стіжок
З міста легінь-подорожник на горбочку примостився
Крутогором-темногаєм захопився-задивився
Прилетіла жужу-бджілка легіника наставляти
"Вставай-вставай подорожнику,
Без діла сидіти – час марнувати!"
Дядько Гандрій зранку косив
Підобід ворушив
Пообіді згрібав
Надвечір стіжок склав
А тут і подорожник десь узявся
Стіжком замилувався-зафільмувався:
"Гарний стіжок, гострий вершок
А сіно...
Так би й приліг з кимось!"
Граб і ліщина
Він міцно-твердий, сокира не бере
Корінням вп'явся в землю кріпко
Розкинув віття – сонце не пройде
До неба витягнувся гінко
Ліщина поруч з грабом тон-тонка
Податлива й гнучка у його тіні
Їй добре з ним, вона покірливо-м'яка
Під захистом його твердині…
Як затишно під цими кронами у жаркий літній день.
Струмок
Між вилизаних каменів струмок
З гори на долину дзвінко – скок
Шумить-жебонить, звивається
З сонцем у блиски грається
Баба Василина
В руках патичина
Зморшок пучок
Зайшла в потічок
З пригоршні п'є-напиває
Прицмокує-примовляє:
"Файна вода,
наче я – молода!"
О. Мінович