а потім довго з корпусами,
з міськими корпусами розмовляв.
І руки бліді, наче місяць.
…його, його далекий сніп!
до мене геній простягав
— то Леонтовича зелений,
зажурний, як осінній дощ.
Журба, турбота, і сум, і смуток…
вклоняюсь вам!
Люблю у полі, на могилі
стояти в вечорах
і прислухатись, і молитись
тому, що там маячить ледве,
коли далеко на селі
перекликаються собаки…
То в композиціях зелених
росте мій дух
— гармонія істоти.
…В зелених композиціях сьогодні ріс…