Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки — брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.
Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.
— Чому це ти, фіалко, зажурилася, чому квітку свою закрила? — питає бджілка.
— Ой, лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.
Прилетіла бджілка додому. І справді, пішов дощ.