запах на березі крутому,
з далеких мандрів теплохід
вертався поночі додому.
За бортом — хвилі вороні,
і в морі в темряві гуркоче…
Та ось, як вогник у вікні,
маяк заблимав серед ночі.
Він випромінював тепло,
до себе кликав крізь негоду,
і дужче битись почало
залізне серце теплохода.
Світив той вогник-трудівник
і моряку біля штурвала,
але дивитися в той бік
сльоза солона заважала.
Бо це горів для моряка
і цвів на вітрі, мов жарина,
не просто вогник маяка,
а перший вогник Батьківщини.