А назустріч йде зима!
Так і хоче на замок
Зачинити, та дарма…
Причини його дверима
Крижаними, льодяними,
А струмок собі під ними
Пробігає — далі плине!
По камінчиках він скаче,
Він ніколи не заплаче,
Лиш приспівує струмок,
Повен сонячних думок.
Поспішає він до хат —
До дівчаток і хлоп'ят.
Спершу він стає рікою,
Широчезною такою!
Допливає з танцями
До електростанції,
Далі лине по дротах,
По стовпах і по дахах.
Той струмок великим струмом
До кімнат іде без шуму,
Щоб могли ми у кімнатах
І читати, й малювати.
Отже, світло і ріка
Починаються з струмка!
Джерело: Веселка, 1989.