Джерело: https://ukrdramalib.com.ua/play/katrin/
Дійові особи:
Катрін де Марсан – "Утоплениця", молода жінка (30 років)
Жаспар Редон – відставний комісар поліції
Франсуаза Раблє – аферистка
Лаура Дюпре – колишня дружина Редона
Дюпре – нинішній чоловік Лаури, комісар поліції
Гобер Кувен – винороб
Огюст Віртон – селянин
Еміль Сезан – сільський поет
Клод Азнавур – рибалка
Мішель Камбре – місцевий кюре
Епізодична роль: Валерія Кувен, міліціонери
Перша дія
Сцена перша
Південь Франції. Серпень. Розморене спекою крихітне село Сен-Ло, яке зручно розмістилося на невисокому пологому пагорку на відстані милі від ріки Рона. Тишу порушують лише крики домашніх птахів, рівний гул бджіл, що кружляють над перестиглими залишками незібраного винограду. Десь далеко ліниво б'є дзвін. Полудень.
У двір жваво вбігають четверо чоловіків з важкою ношею на плечах. Це Катрін в не зовсім просохлому одязі, обплетеному водоростями. На хвилину зупинившись, четверо чоловіків швидко підходять до величезного дерев'яного столу, який стоїть в тіні дикого винограду й обережно кладуть на нього Катрін.
КУВЕН (витираючи рукавом сорочки мокрого лоба). Важка бестія… Емілю, давай хутко за мсьє кюре! Вона ось-ось віддасть Богу душу! (Схиляється над Катрін, прислуховується). Ледь чутно… Давай, Емілю…
Еміль вибігає.
КУВЕН. Не дай Бог помре… В моєму дворі… Мені лише мертвої жінки в дворі не вистачало! Потрібно було одразу до церкви нести! Або ж до тебе, Огюсте!
ВІРТОН. Але ж до тебе ближче!
АЗНАВУР (він як завжди напідпитку). Заспокойся, Гобере! Нарешті в твоєму дворі з'явилася жінка! Радіти потрібно! А коли навіть і помре? Що в цьому поганого? В нашому селі ось уже років шість як ніхто помирати не хоче! Ні тобі потужити від душі, ні тобі почастуватись… Сумно… Нічого в нашому селі не відбувається: ні поганого, ні доброго. А так бачиш, людину з річки виловили! Чим не подія?! А що не дихає, так і не потрібно… Навіщо ж її заставляти, коли вона цього не хоче? Дивись, яка вона чудово товста!
ВІРТОН. Утоплеників завжди розносить… (Сідає на порожню бочку, яка лежить на боці). Якось я в дитинстві бачив… І теж, між іншим, жінка була… Тільки в разів зо два товстіша…
КУВЕН. Огюсте! Що за нісенітницю ти несеш? Ця медуза ще дихає! Ось коли б вона втопилась, а потім спливла… Тоді звичайно! (Прискіпливо оглядає "утопленицю"). А ця ще жива… (Нахиляється головою до грудей Катрін, знову прислуховується). Матір божа… Здається, вже не дихає… Відійшла… (Хреститься).
АЗНАВУР. А їй потрібно штучне дихання зробити "рот в рот"!
ВІРТОН (гидливо морщиться). Я не можу… Я боюсь покійників… І у мене нерви!
КУВЕН. Не потрібно ніякого штучного дихання: не хоче людина дихати, ну й не потрібно! Зараз кюре прийде й розбереться… На те він і священик…
АЗНАВУР. Ненадання допомоги потерпілому карається законом!
Азнавур підходить до столу і, рішуче втягнувши ротом повітря, з ентузіазмом припадає до губів Катрін. Та, в свою чергу, тут же замикає в обійми Азнавура. Миттєво протверезілий Азнавур кілька секунд даремне пробує вирватись з обіймів "утоплениці", завзято буцаючи ногами повітря. Врешті-решт, Катрін відпускає посинілого від страху рибалку, смачно вліпивши йому наостанок ляпаса.
КАТРІН (поволі сідає). І той туди ж! (Віртон, не втримавшись на бочці, падає долі). Який швидкий… (До Азнавура, котрий все ще лежить). Мсьє, ваша розпущеність не має чітко визначених меж! Адже я дозволила вам нести себе цілу милю, хоча ми з вами навіть не були знайомі! Невже вам цього недостатньо? Навіщо ви полізли ще й цілуватися?!
АЗНАВУР (піднявшись на рівні і вкрай обурено). Я??? Та я хотів зробити вам, мадам…
КАТРІН. Мадмуазель…
АЗНАВУР. Що?!
КАТРІН. Ви ще порівняно такі молоді, а ось зі слухом у вас не все гаразд… Я мадмуазель…
АЗНАВУР. Це не суттєво… Я хотів зробити вам штучне дихання! Тільки й всього!
КАТРІН. Всі ви так говорите! До речі, цілуєтесь ви невміло.
КУВЕН. Так ви живі…
КАТРІН. Ви це лишень тепер помітили?
КУВЕН. Ні, мадам, я…
КАТРІН. Мадмуазель, з вашого дозволу! А чому я повинна бути мертвою? Я ще зовсім мало прожила на цьому світі! І взагалі, мсьє, у вас надто дурні манери! Навіщо ви щипали моє тіло на березі?
КУВЕН. Що?!
КАТРІН. Тіло! Ось тут і ось тут, а ще ось тут – це моє тіло! Зрозуміло?
ВІРТОН. Ви б хотіли віддати перевагу виловленню вас з річки багром?
КАТРІН. Ви, мсьє, на березі теж не виділялись манерами! Не знала, що в сільській глибинці у людей може бути так погано з вихованням! Де ви нахапались таких жахливих слів? У марсельських докерів?
ВІРТОН. Але, мадам!
КАТРІН. Мадмуазель, мсьє…
ВІРТОН. Ну, гаразд, мадмуазель…
КАТРІН. Мені не потрібні ваші поступки! Я мадмуазель, без всяких там ваших цинічних "ну"! До речі, ваш кюре не вельми поспішає до потерпілої…
КУВЕН. Мабуть у мсьє Камбре обідня служба… Господи мій! Так ви все чули?!
КАТРІН. У вас, мсьє, однозначно, щось не гаразд з головою… Ми вже півгодини тлумачимо про те, що я з самого початку була жива, а до вас лише зараз дійшло! Я ще в воді все чула… І коли ви мене несли, чула…
АЗНАВУР. Чому ж ви тоді не подавали ніяких ознак життя?
КАТРІН. Неправда! Я навіть дуже подавала ці ознаки життя… Я дихала… Але не рухалась…
КУВЕН. Чому?
КАТРІН (поправляючи те, що залишилось від зачіски). Розумієте, мсьє, мені дуже подобається, коли чоловіки носять мене на руках… Коли мене рятують і несуть…
КУВЕН. Та-а-ак… Зрозуміло… (Звертаючись до друзів). Мсьє, нас цинічно обвели навколо пальця! Ви глузували над нашими щирими почуттями!
КАТРІН. Це неправда!
КУВЕН. Пропоную, мсьє, віднести цю медузу на берег і скинути її в воду!
З'являються Еміль та кюре Мішель Камбре.
КАМБРЕ. Де, де померла?
КАТРІН (опускаючи ноги долі). Я тут, мсьє кюре! Ви прийшли якраз вчасно! Ці добродії вирішили мене втопити!
КАМБРЕ. Так ви живі?!
КАТРІН. А ви що, принесли з собою труну? Звичайно ж я жива! (Спускається зі столу). Що може трапитися з Катрін Діан?
ЕМІЛЬ. Але ж ви тонули!
КАТРІН. Неправда… Я пливла собі…
КУВЕН. Але ж ви гукали на допомогу!
КАТРІН. Марення якесь! Мені було вельми одиноко в воді, ось я і вирішила трішки поговорити… Однак, коли мене прибило течією до човна і всі ви почали торкатись мого тіла, я втратила мову… На якийсь час… А потім… Потім ви вже несли мене на своїх кістлявих плечах і весь час робили брудні зауваження відносно моєї комплекції. До речі, якщо ви вважаєте, що я така товста, то ви помиляєтесь! У мене під платтям…
ВСІ (хором). Що?!
КАТРІН (обвівши присутніх зневажливим поглядом). Два рятівних жилета!
ЕМІЛЬ (розчаровано). А-а-а…
КАМБРЕ. Але мені здається, що в човні пливти значно зручніше…
КАТРІН. Коли людина вирішує покінчити з собою, вона стрибає в воду, а не в човен.
АЗНАВУР. Так ви хотіли покінчити з собою? Як дотепно! Топитись у двох рятівних жилетах! Геніально!
КАТРІН. А я боюсь глибини…
ЕМІЛЬ. Вирішивши покінчити з собою, ви вже не повинні були думати про глибину! Ви повинні були, насьорбавшись води, каменем піти на дно і все! Ви сьорбали воду?
КАТРІН. Звичайно!
ВІРТОН. Скільки?
КАТРІН. Що скільки? Скільки разів, чи скільки літрів?
ВІРТОН. Літрів…
КАТРІН. Два.
АЗНАВУР. Напрочуд точно!
КАТРІН. Я пила з пляшки…
КУВЕН. Ну і?
КАТРІН. Мене знудило! Ви не уявляєте, як гидко пити цю рідину з дурним запахом із Рони!
АЗНАВУР. Ну, вже мені не розповідайте! Я ж відвічний рибалка…
КАТРІН. Не думала, що в цій стічній канаві водиться ще щось крім мене! До речі, мій четвертий чоловік…
ВСІ (хором). Чоловік???
КАТРІН. Так, чоловік… Мій…
ВІРТОН. Але як тоді розуміти ваше наполегливе: Я мадмуазель?
КАТРІН. Не ваша справа! Так ось. Мій незабутній четвертий чоловік цілих шість років розфасовував на своєму заводику в Валенсі цю гидку воду з Рони в пляшки й досить вдало експортував її до Сполучених Штатів під виглядом нарзану.
КАМБРЕ. Шахрай…
КАТРІН (з захопленням). Ще й який! Йому дали вісім років каторги…
ВІРТОН. У Франції немає каторги!
КАТРІН. Помиляєтесь! У в'язниці мій колишній чоловік одружився заочно, по переписці. Знаєте на кому? На начальниці ліонської жіночої в'язниці! Хіба ж це не каторга?
АЗНАВУР. Справжня каторга, мадам…
КАТРІН. Мені набридло повторювати вам: Я мадмуазель! Чи ви навмисно хочете мене образити?
КАМБРЕ. Пробачте нас великодушно, мадмуазель, але так не буває…
ЕМІЛЬ. Це суперечить законам фізики!
АЗНАВУР (штовхає його в бік). Медицини…
ЕМІЛЬ. Саме так! Суперечить законам фізики та медицини!
КУВЕН. Тоді я… А, між іншим, не варто… Так куди ви пливли, ма… мадмуазель? На Корсику? Від Сен-Ло рукою подати до Середземного моря…
КАТРІН. Глумитесь?
КУВЕН. Звичайно… Я цілу милю як останній кретин ніс цю ненормальну мадам, яка ухитрилася зостатися невинною при чотирьох чоловіках…
КАТРІН. У мене був ще й п'ятий чоловік, коли вже бути правдивою до кінця…
КУВЕН. Був ще й п'ятий?! Дуже добре! Ви, напевне, ілюзіоністка… Так ось… Я, як останній кретин…
КАТРІН. Неправда! Ви з тим юнаком бігли попереду, досить недбало до речі несучи мої ноги!
КАМБРЕ (до Кувена). Гобере, мадмуазель хотіла сказати, що ти був не останнім кретином, а першим… Чи не так, дочко моя?
ВІРТОН. Мадмуазель Катрін, хочете я відвезу вас до річки?
ЕМІЛЬ. У Огюста, мадмуазель, є машина… Правда, вона дуже погано заводиться… Зате в ній чудово збереглись шкіряні сидіння!
АЗНАВУР. Одне сидіння.