Добробажальцями розп'ято.
Хто в друзі пхавсь, той
винувато,
Мов пес, підібгає хвоста.
А сіть обмов, важка й густа,
Розставлена уміло катом...
Мою любов, немов Христа,
Добробажальцями розп'ято.
Та крил натхнення —
не дістать:
Вони увись підносять свято,
Хоч їх і стріляно, і клято.
Цілують праведні вуста
Мою любов, немов Христа.