Як з Бережан до кадри
Січовики манджали,
То краялось серденько
Із горя та печалі.
То краялось серденько
Хорунжого Осипа,
Коли з очей зникала
Та Золотая Липа.
То краялось серденько,
Не тихло й на хвилину,
Бо в Бережанах кидав
Коханую дівчину.
"Прощай, моя Олюсю,
Дівчино чорнобрива,
Нас нині розлучає
Та доля нещаслива.
Чи прийде час веселий,
Чи прийде зла година,
Я все тебе згадаю,
Що ти моя єдина.
Прощай, моя дівчино,
Не забувай за мене,
Як я з війни вернуся —
За жінку візьму тебе."*
Дівчина як зачула
Такі слова закляття —
Схилила головоньку
Милому ув обняття.
Як із Лісник до кадри
Січовики манджали,
То краялось серденько
Із горя та печалі.
Кервавилось серденько
В хорунжого Осипа,
Коли з очей зникала
Та Золотая Липа.
Кервавилось серденько,
Не тихло й на хвилину,
Бо в Лісниках він кидав
Коханую дівчину.
"Прощай, моя Стефуню,
Мій сонячний проміню,
Моя ти осолода
В воєнному терпінню.
Чи прийде час веселий,
Чи прийде зла година,
Я все тебе згадаю,
Що ти моя єдина.
Прощай, моя дівчино,
Не забувай за мене,
Як я з війни вернуся —
За жінку візьму тебе."*
Дівчина як почула
Такі слова любові,
То поцілуй зложила
В устонька коралові.**
Як стрільчики Січові
До кадри доїжджали,
То спомини їх серця
У грудях розривали.
Згадав і наш хорунжий
Зайняту вже Надвірну,
А в ній і одиноку
Свою дівчину вірну.
______________________________
**Варіант:
Як дівчина почула
Такі слова любові,
То в поцілуй зложила
Устонька малинові.
1916.