Посіяв я файку жита, а цибух пшениці.
На припічку молотив, у запічку віяв,
Під припічком наорав, пшениці насіяв.
Ой Іван-подолян ходив з посторонком,
Вперезався комишем, підпирався ворком.
Тримав став на печі, черпав воду саком,
Ловив рибу грабельками, стріляв птахи маком.
Як ся став запалив, риби погоріли,
Попалені щупаки до лісу летіли.
Ой дівчино, дівчинонько, вмієш ся пишити,
А не вмієш до сорочки рукава пришити.
— Ой ти, білява, білявино, чого така біла?
— Бо на мені пудерику до півтора кіла.
Ой ішов я з вечорниць та попід городи,
Замотався в гарбузи та й наробив шкоди.
Як зачали старі баби кочергами гнати,
То я мусив гачі[1] дерти, гарбузи латати.
Утікав я од Параски через перелазки,
Якась біда ударила по штанах три разки.
А я кричу: — Ґвалту, люди, чого біда хоче? –
А по мені четвертий раз: — Не ходи поночі!
Як ішов я через село, курка мене вздріла,
Якби не та паличенька, була б мене з'їла.
Г"й скрипочка би не грала, якби не той смичок,
Не була би жінка бита, якби не язичок.
Дивіться також
- Автор Невідомий — Хто розумніший (українська притча)
- Автор Невідомий — Про неробу Юрка, маминого синка (народна казка)
- Автор Невідомий — Плач невольників (народна дума)
- Ще 139 творів →
Ой мала я миленького, ой мала я, мала,
Поставила на ворота, та й ворона вкрала.
Ой мала я хлопця, ой хлопця Андруха,
Посадила над водою, та й украла муха.
Роботящий легінище, нема що казати:
До півночі за дівками, до полудня — спати.
Егей, файна дівка, срайна, шкода, що лінива:
Штири днини горшки мокли, а п'ятої мила.
Та чотири легіники сіно обертали,
Миша в сіні шелеснула — вони повтікали.
Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:
На роботі — замерзає, коло миски — пріє.
Жартівливі коломийки, частина 2
Казали ми кури пасти за стодолов в просі,
Кури яйця погубили, я дістав по носі.
Ой прийшов я до дівчини, она пече пляцки,
Як ми дала лопатою, аж єм поліз рачки.
Ой ішов я селом, селом, так ми було стидно,
Несу курку під пахов, а ї хвостик видно.
Ой ішов я до милої піпу запалити,
Стрітили ня два леґіні, хотіли побити.
Біда мені до милої, та й біда до піпи,
Лиш би я міг здоровеньким додому добігти.
Ой до гаю доріженька, до гаю, до гаю,
Летить мати з макогоном: "Вернися, бугаю!"
Летить мати з макогоном, тато з маківницев,
"Ой де ти ідеш, бугаю?" — "Я йду за телицев".
Ой прийшов я до Анночки так, як до ґаздині,
Вона мене виправила спати межи свині.
Ой дивися, дівчинонько, який я файненький,
Не бий, мати, Катерину, бий тую маленьку.
Бо я тую Катерину візьму за миленьку.
Порадьте ми, люди добрі, що маю робити,
Є у мене три ґрейцарі, хочу ся женити.
Та один дам гудакові, другий на горілку,
А третій дам тому ґазді, що за ня дасть дівку.
Хтів би я ся женитойки, хтів би-м жінку мати;
Прийде зима, сіна нема, нічим годувати.
Ой ковалю, ковалику, зроби мені дримбу,
Та дам тобі миску муки, повісма на линву.
Та дам тобі миску муки, щоби-с си утішив,
А дам тобі повісемце, аби-с си повісив.
Коло млина яворина, коло млина тиса,
Я не піду та до млина, бо ся бою лиса.
Не того ся лиса бою, що кури імає,
А того ся лиса бою, що жони не має.
Ой дівчино, дівчинонько, чого ж тобі горбик?
"Пасла-м бички понад річки, вчинив ні ся ковбик".
Ой з-за Люча іде туча, з-за Косова — хмара.
То-то собі ой Явдошка із Іванком пара.
Ой чи пара, чи не пара, мемо парувати,
Хоть Явдошка буде менша, мемо натягати.
Ой сидів він коло неї, а вна коло нього,
Не говорив він до неї, ані вна до нього.
Чи ти такий магаляс, як я магаляска?
Чи ти такі штани маєш, як моя запаска?
Ой я варю, варю борщ, ти вариш капусту,
Ти не маєш таки ніц, я лиш хату пусту.
Чорні очі по обочі, сірі — по долині,
Та ні в кому правди не є, лиш маленько в мині.
Ой я, бідний сирітонька, на біду зістався,
Поламали мама санки, я з печі спускався.
Ой скрипочки із липочки, струни з прядевниці,
Як заграю коло стола, чути до полиці.
Пекла коржі коло межі, один загнітився,
Який сам, такую взяв, ніц не помилився.
Сіла мила на коника та пішла додому,
А я сяду на корову та її догоню.
Гоп, чук, Серенчук, загородив кучку,
Не мав кого заганяти, загнав Серенчучку.
У нашої Оленочки серед села хата,
Тридцятеро Дітей має та й ще тулубата.
Ой чому ти не така, як твої мамуня, —
За мищину ягідок продала татуня.
За мищину ягідок, за торбину проса,
Та й купили за ті гроші хустину до носа.
Ніхто такий не розумний, як мої мамуня.
Що продали когута, купили татуня.
Сідай, тату, на лопату, мамо, на коцюбу,
Тато гейта, мама вішта, поїдем до шлюбу.
А мій батько був стрілець, застрілив сороку
Та наробив ковбасів на півтора року.
Та мій татко решітник, на решеті грає,
А мама сі так упила, лиш носом киває.
За коробку черешень, за літру горівки
Тато маму проміняв, сам пішов до дівки.
Чи я тобі не казала: "Пияку, покайся,
Кинь келішок, півквартирку, за літру хапайся".
Николаю, я вмираю, бігай по горівку,
Та не бери малу фляшку, бери си чвертівку.
Ой нап'юся горівочки та й плету ногами,
Іно я си підпираю носом та й зубами.
Скакав баран через паркан, на нім чорна вовна,
Отож би я заспівала, коби чарка повна.
Ой Штефане, Штефаночку, ой Штефане, Штефцю,
Коби-с купив горівочки, я би втерла перцю.
А Настуне молоденька, Настуне, Настуне,
А Настуня із комори півлітрівку суне.
Вчора-м пила, нині п'ю та й ще завтра буду,
А як прийду додомоньку, мужа бити буду.
А я з тої гризоти нап'юся парухи,
Стане мені світ, як банька, а люди, як мухи.
Чи чули-сте, люди добрі, що робить горівка?
Об'яв-єм ся коло дуба, гадав-єм, що дівка.
Горівонько-воковито, даю за ті злото,
А ти мене, молодого, провадиш в болото.
І я старий, і ти старий, коби-сь ми здорові,
Пропили-сьмо сиві воли, пропиймо корови.
А дід бабці купив капці, перстенець на палець,
Баба діда за чуприну: "Ходи, діду, в танець!"
Сидить дідо на лавиці, а баба під цівков: .
"Коби не ти, старий діду, ще би-м була дівков".
Ой у лузі на галузі сорока скрегоче,
Дідо хату замітає, баба ся регоче.
Заліщики — славне місто, неслава ся стала,
Миші хату підточили, баба з печі впала.
А наш вуйко курив люльку в пристиглій пшениці
Та й прикурив чорні очі старій молодиці.
Єден каже: брате-свате, другий каже: куме,
Третій тихо поза плечі з макогоном суне.
Люблю ж тебе, моя мила, та люблю, та люблю,
А я тобі на вечерю воробчика уб'ю.
А з крилець — студенець, з голови — печеня,
Буде ж тобі, моя мила, препишна вечеря.
Бережани, Бережани, жаль мені за вами,
Не так ми жаль за макітров, як за пирогами.
Ой смійтеся, дівчатонька, та й ви, молодиці,
Я посіяв файку жита, а цибух пшениці.
На припічку молотив, на запічку віяв,
Під припічком наорав, пшениці насіяв.
Ой у лісі на галузі сова воду пила,
Галузка сі уломила, сова сі втопила.
Галузка сі уломила, сова сі втопила,
А війтиха свого сина коромислом била.
Заєць косив, а лис клепав, лисиця згрібала,
Комар метав у копицю, а муха топтала.
Курка з'їла в'язку сіна, а кіт скирту проса,
А безрога капці звергла та брикає боса.
Ксенько моя, люба, мила, Ксенько моя темна,
Груди маєш гарбузові, смерекові стегна.
Сиві воли, як соколи, пощибали роги,
Котре дівча чорнобриве, тото куцоноге.
Ой Марина, ой Марина псам їсти варила,
А як же сі пси роз'їли, та й Марину з'їли.
Ой всі коні попутані, но єден без пута,
А всі дівки, як ластівки, но єдна засмута.
Ой що ж то ми за зілечко, що сі не посіє,
Ой що ж то ми за дівчина, що сі не засміє?
Ой гонорна дівчинонька, гонорна, гонорна,
Має очі, як тарелі, голова, як жорно.
Не бував я в дівчиноньки, лиш на Святий вечір,
Не міг-єм ся надивити, як на хвіст овечий.
Ой нашая білявочка дується, як квочка,
Як наїсться киселиці, то повна, як бочка.
Продавала дівчинонька одну діжку сира,
Стільки грошей вторгувала, що дримбу купила.
Ой у моїм городчику барвінок зелений,
Таке-м собі дівча вибрав, як пень обвалений.
Ой Боже мій милосердний, скарав ти мя тяжко,
Полюбив єм таку любку — була б ми нанашков.
В мої любки тонкі губки, тоненькі, тоненькі,
А хоч медом не мащені, та ми солоденькі.
В мої любки тонкі губки, тоненькі, тоненькі,
А ще тонші у кобили, громи би ї вбили!
Вибрав я си любовничку, ай бо ж си не кепська,
До роботи яко-тако, ой до миски лепська.
А я тото дівча люблю, що вно рано встає,
В голову сі пошкрібає та й назад лягає.
Ой на ставі, на ставочку водиця леліє,
Та ще моя дівчинонька робити не вміє.
Не дивися, леґінику, що рукавці шиті,
Ай дивися, леґінику, чи мисочки вмиті.
Та мисочки попід лавков заросли муравков,
А ложечки на полиці скисли в киселиці.
Ой у лузі на галузі сорока скрегоче,
Чого мамка миски миє? Бо донька не хоче.
А вже вечір вечоріє, буйний вітер віє,
Мати хату замітає, бо дочка не вміє.
Мати сидить, як фіалка, а дочка, як пава,
А всі горшки не помиті, аж зігнила лава.
Старостоньки на подвір'я шапочки здіймають,
А песята за горнята, з хатоньки втікають.
А в суботу на роботу прийде за ня мама,
А в неділю на гуляння прийду собі сама.
Ой мамуню, мамуненько, а я ваша донця,
Купіть мені парасольку від вітру й від сонця.
Ой біла ж бо дівка, біла, чого би не біла,
А вна в полі не робила, в холодку сиділа.
В холодочку вна сиділа, їла сушениці,
Як сиділа в пилипівку, сидить і в м'ясниці.
А в неділю дівка, дівка, в будний день дитина,
А як вийшла на лан жати — гірка їй година.
Не дивися, парубочку, що дівка, як сосна,
Подивися, парубочку, чи витче вна кросна.
Не дивися, парубочку, що дівка пещена,
Подивися, парубочку, чи піч їй мащена.
Та я іду до білявки, що білявка робить,
А білявка серед печі кошару городить.
Ой ішов я на ярмарок, на самі Варвари,
Та й повернув до дівчини, чи помиті лави.
Але лави не помиті, хата не метена,
А вна сидить на припічку, та й ще розплетена.
А ложечки у полиці скисли в киселиці,
А мисочки попід лавов зацвіли муравов.
Через двері вітер віє, хату замітає,
А вна сидить на припічку, нічо не гадає.
Бодай тобі, дівчинонько, таке тобі було,
Аби тебе із припічка крізь піч аж фуркнуло.
Та парадна відданиця на печі дрімала,
Сорочину не випрала, води ся бояла.
Коби-с була, дівчинонько, гарбузів не крала,
Була би-с сі, дівчинонько, восени віддала.
А як тобі, дівчинонько, та й не було стидно,
Що-с гарбузи поховала, хвостик було видно.
Ой неправду кажеш, дівко, що ходять старости,
То щовечір стука в двері порося безхвосте.