А день бухтів.
Акація кипіла.
Було від неї та битнів
на світі біло-біло.
Не все, не все я спом'яну…
Летіли кулі мимо,
і я дивився на війну
дитячими очима.
В очах мені –
як білий сад:
бинти, бинти,
бинточки…
Лежить засмучений солдат
у білім сповиточку.
А ще у пам'яті –
оця
увічнена картина,
ця мить війни:
боєць бійця
несе,
немов дитину.