були лисиці і куниці,
були зайці і ховрашки,
качки, ворони й інші птиці.
На стіл поклавши білий шовк,
узявши в лапу мікрофона,
промову довгу сірий вовк
читав не гірше Ціцерона.
Останню фразу дочитав
і по столу блокнотом ляска.
— Хто просить слова? — запитав.
— Думки висловлюйте, будь ласка.
Мовчать принишклі слухачі,
а вовк допитується строго:
— Чого дметеся, як сичі?
Невже думок нема ні в кого?
І тут почувся голосок:
— Багато різних є думок,
та ми не всякими думками
ділитись можемо з вовками.
А хто ті вигукнув слова,
я не скажу, бо всяк бува...