У неї в серці було стільки радості, що вона не могла встояти на місці. їй хотілося скоріше вибігти на вулицю, на сонечко. Нехай усі бачать, що вона вже в четвертому класі!
Поки добіжить додому, треба ж іще розповісти дяді Льоні, бо він теж переходить сьогодні до старшого класу.
Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи.
Галя знов-таки не дочекалася Люди і пішла до "свого будинку". Пішла не поспішаючи, поважно, витримано. Адже ясно, що всі зустрічні знають, бачать — перед ними йде школярка четвертого класу.
Дядя Льоня чекав Галю внизу. Він уже переодягся. На ньому була не синя спецівка, а чистий сірий костюм.
Поздоровляючи Галю, дядя Льоня серйозно й міцно потиснув їй руку.
— В табелі так і написано, що я переведена до четвертого класу, — сказала Галя. — А куди ж ви перейшли?
— А я переходжу звідси на будівництво величезного заводу, який випускатиме цікаві потужні машини. Туди посилають найкращих мулярів. І я йду з своєю бригадою, — відповів дядя Льоня. — А ось тобі подарунок. За те, що ти добре вчилася. Ми ж з тобою попрацювали!
Дядя Льоня виніс і дав Галі гарненький будиночок, зроблений з дерева, але розфарбований так, наче стіни у нього цегляні.
А з дверей і з вікон будиночка хитро визирали, мов живі, ведмедики, півники, лисички, мавпа, качка та інші смішні й веселі тварини і пташки.
Галя стояла зачарована і не знала, що їй робити — такий чудовий стояв перед нею будиночок!
— Бери, Галонько, це ми з Льонею-молодшим самі робили. Мого синка теж зовуть Льоня. Ми на всі руки майстри. А особливо будинки будувати...
— А мене навчите будувати будинки? — захоплено спитала Галя.
— Аякже! — радісно вигукнув дядя Льоня. — Приходь до нас, і ми тебе навчимо. Ти ж знаєш, де ми живемо. Пам'ятаєш, ти мене зустріла і я тобі показав наші вікна? На другий поверх піднімешся, подзвониш і спитаєш, де живуть два Льоні, старший і молодший... Не забула?
— Ні, не забула. Тільки я завтра прийду. Бо сьогодні бабуся пече для мене пиріжки і я їй допомагатиму, — сказала Галя.
— От і гаразд. Завтра й приходь надвечір.
Дядя Льоня провів Галю до самого дому. Допоміг їй нести подарунок.
Галя теж показала, де вони живуть, і сказала, що тато, мама й бабуся дуже хочуть познайомитися з ним. Вона ж їм так багато розповідала про свого дядю Льоню, що виростав на очах, разом з будинком, який він будував... Дядя Льоня пообіцяв неодмінно прийти в гості...
Більше не могла Галя витримати і побігла додому, притискаючи до себе будиночок, населений жвавими, веселими тваринами і птахами.
А дома чекали на неї ще подарунки від мами, тата й бабусі.