Потішка їхав полем верхівець, Їхав лісом навпростець, Їхав, їхав, задививсь Та й за дуба зачепивсь. Ну й пригода, Хай їй грець, А хвалився — верхівець!.. Зупинився. Відчепився. Тут і казочці кінець.