Чому, як лис підступний по чужій землі блукаєш?
Чого бажаєш: золота, поживи?
Невже не вистачає тобі від гріха наживи?
Невже шукаєш справедливість?
Невже очікуєш на люду милість?
Невже колись роздумував, недруг мій, ти про нього?
Невже колись вбачав ти щось дальніше носа свого?
Ні... недруже мій... не вірю.
Твоїм вустам й словам... во вік я вірити не смію.
Ти ними тисячі вже погубив.
Та досі жагу крові не втулив.
Не відомо мені того, що тобі треба.
Однак мені, сьогодні, вистачить й мирного неба.