вогнедищно холодної
Забуваю про все, що надбав, погортав і відшив.
А пальчата твої виграють неймовірні мелодії
На заламаних клавішах
шебутної моєї душі.
Сам не знаю, яких:
більше чорних, чи білих там клавіш,
Але бачить Господь,
лиш коханням зітхають вони.
Ти – крутий віртуоз і мене неодмінно прославиш
Перед сонячним ликом
ворохобної Діви Весни…
14.01.2015 р.