Блискучий, витворний катер.
Місячної ночі ми кидаємо Владивосток
І рушаєм в бік, де темніє кратер.
Вогники, вогники по бухті скрізь,
Вода шумує, і колише хвиля.
В нашім серці правда немає сліз,
Мила?
Місто, місто в огнях зостається ззаду.
Море виблискує, тіні погляд лоскочуть.
Кохана — чому ми раді,
Чого серце хоче?