Прибув з запитанням:
— Що руським треба,
Щоб швидше цій війні настав кінець
І мирний дим із хат піднявсь до неба?..
Архів зберіг Верховного одвіт:
— Понад усе міцний колючий дріт.
— Навіщо дріт? Їй–богу, дивина…
Сенатори судили і рядили.
— Для шанців, звісно. Це й дитина зна,
І корабель із дротом спорядили.
Вогонь торпед крізь ночі каламуть
Вистежує учасників походу.
Та вірять моряки: вони везуть
Російському народові свободу…
Я всю війну пройшов, але ніде
Понад окопами не бачив дроту.
Іще не знав, що доля поведе
Повз дар отой на зеківську роботу.
Туди, де сотні тисяч полягли
Під ковдрою із снігової вати…
Відкритий дух людський! Скажи, коли
Навчишся ти брехню розпізнавати?