Підводна скеля полисіла.
Катунь вернулась в береги,
І каламуть на дно осіла.
Руда у липні, нині без
Гірських ґрунтів —
Ясна, іскриста.
Не відображення небес,
А власна суть небесно–чиста.
Тепер вона серця втіша
Прозорою голубизною.
Так очищається душа,
Юдоллю вражена земною.