Славно так на травці одпочити…
Подивись, – немов ми у віночку –
Явір так шатром розкинув віти;
Квітом геть укрита вся пахучим
Біля його вишенька біліє;
Лист тремтить під променем блискучим
І в якійсь дрімоті наче мліє;
Проти нас старезний між дідами
Дуб підняв погорде своє чоло,
Мов отаман, між тими дубами,
Що ростуть і шепотять навколо.
А вгорі ж – нема блакиті міри,
В тій безодні потопає око…
Тихо скрізь, на серці більше віри,
І думки сміліш летять високо!