Попід небом жито жала серед поля.
Вітер віяв, сонце гріло. Дожинала.
Дожинала. Сонце гріло, вітер віяв.
В неї хустка, синя хустка, шовком шита.
Шовком шита в неї синя хустка,
Серед жита золотого як волошка,
Як волошка серед жита золотого.
Серед поля попід небом і зростала,
І зростала попід небом серед поля.
Серед поля, як волошку, її скосять,
Як волошку, її скосять серед поля.
Понад нею небо й вітер заголосять,
Заголосять небо й вітер понад нею.
На те літо прийде друга в синій хустці.
В синій хустці прийде друга на те літо.
Серед поля її пісню заспіває,
Заспіває її пісню серед поля.
І над нею буйний вітер буде плакать,
Буде плакать буйний вітер і над нею.
Серед поля ллється пісня, віє вітер,