Упав, та так невміло, що усі почули і від подиву уклякли й повеселіли, що таки упав, немов цього й чекали тільки… Дивні… Візьми й на зло їм знову упади, нехай радіють, як потребу мають… І він спіткнувся знову… А луна на дереві листочками ворушить…