Отам, у траві травучій, сидять яблука. Їхні серденька-зернятка перестукуються, перегукуються: — Еге, холодно? — Еге, мокро? — Хто нас знайде? — Хто нас підніме? — Хто нас умиє? — Хто нас погладить? — А хто нас з'їсть?