(ну й жартівниця!) —
послали раз Осла
співати вчиться.
Карузо наш дере
горлянку вперто —
і врешті ноту РЕ
засвоїв твердо.
— Мистецтво не нове,
та й не маленьке! —
реве,
реве,
реве
наш соловейко.
У всіх на нервах гра
Орфей горластий...
Та от прийшла пора
екзамен скласти.
Осел на сцену зліз
та як упоре:
— Я рррозучив ррреприз
"Ревуче море"!
Та в папці ще лежить
маленька фуга! —
...Комісія дрижить,
закривши вуха.
— Ось пісенька нова! —
...Поки не пізно,
підскочив голова
і мовив слізно:
— Не став ти співаком,
Не ти в цім винний…
Підеш керівником
в хор солов'їний!
Прибув Осел у ліс,
від щастя п'яний,
на пень дубовий зліз
і загорланив:
— Ревіть, як я реву,
як я повчаю!
Заступником Сову
я призначаю!
Затих співучий ліс...
Луна весіння
розносить реви скрізь
і голосіння.
* * *
Бувають і в людей
такі моменти:
— Ага, не соловей? —
У диригенти!