що в Їжака
такі короткі ноги:
— Ой, кривулята! Зо сміху помреш!
Ти ж і від цуцика, напевно, не втечеш,
а що, якби — вовків на тебе зграю?
Всміхнувсь їжак:
— Ну, за вовків не знаю,
а от біжить лисиця навпрошки...
Держись, куцак! А я тут подрімаю. —
І розпустив спокійно колючки.
* * *
Мораль?
Хіба що —
замість епілогу:
небіжчик мав, їй-право, довгі ноги!