Ганна з чоловіком:
— Очі б мої не дивились
На тебе довіку! —
Позбирала свої речі
І... "Прощай, Кіндрате!"
За хвилину повернулась,
Стала серед хати.
— Тобі знову повезло —
Дощ почався, як на зло!
Ганна з чоловіком:
— Очі б мої не дивились
На тебе довіку! —
Позбирала свої речі
І... "Прощай, Кіндрате!"
За хвилину повернулась,
Стала серед хати.
— Тобі знову повезло —
Дощ почався, як на зло!