Володьку, не казись!.. Поб'ю!
Послухай раду ти мою!
Коли не преш зо мною в сварку,
Так ти схопи своїх, Олену й Варку,
Та надвечір поки й чухрай
До нас на збіжень, ось, бач, чай,
Моя стара й дочка сказали,
Що будуть кобзи і цимбали
Дівчатам натщесерце грать
І хлопцям голод проганять.
А ти шепни Олені й Варці,
Що я од жінки вкрав калганної по чарці
Та деякий таки й курятини шматок.
Заберемось собі в куток,
Згадаємо свою родину
Та й гукнемо, вони ж нехай ковтають слину!
16 января 1856 г., [Харків]