Як я, – єдиний:
Не був ніколи
І знов не прийде,
Дитя і плеканець
Одної весни.
І цей листочок,
Як я, уп’ється
Любов’ю неба,
Землі красою;
І він пізнає
Таємну волю
І в творчім пориві
Розкриє серце
Яскравим цвітом.
Та осінь повіє
Холодом зорнім,
Блиском зловісним,
І він поникне,
І рідна гілка
Віддасть покірно
Свою дитину
Землі байдужій.
Листочку ярній.
Чи ти щасливий?
Нічим,
нічим я
Не більший від тебе.