Коли я у гаю
Собі походжаю
При тихій вечірній годині,
Не знаю, чи вітер травицю торкає,
Чи постать кохана край мене ступає
У тій самотині,—
Не знаю, не знаю…
Коли я у гаю
Собі походжаю
При тихій вечірній годині,
Не знаю, чи зорі у гай заглядають,
Чи любії очі мені твої сяють
У тій самотині,—
Не знаю, не знаю!
Коли я у гаю
Собі походжаю
При тихій вечірній годині,
Не знаю, чи то солов'я щебетання,
Чи голосу милого твого лунання
У тій самотині,—
Не знаю, не знаю!..
Коли я у гаю
При тихій вечірній годині
Минуле згадаю
І сльози поллються гіркії,
Ридання зорвуться тяжкії,
Що плачу то я — в самотині!