Аж ідуть качки по льоду,
Сірі-білі, попелясті,
Кучеряві, волохаті,
Сірі-білі, всі до пари.
Аж тут сонце вийшло з хмари
Зараз лід увесь розтав,—
А з його ставочок став!
Качки радії були,
По ставочку попливли.
Ах досадно! Я ж хотів
Половить їх, та не вспів!
Ну, на качок поглядаю,
Думку-гадоньку гадаю:
"От би добра була штука,
Коли б мать якого крюка,-
Зачепить одну ситеньку
(Чи біленьку, чи сивеньку),
Та й спекти або зварити,
На здоров'ячко спожити,
Але де ж би крюк узявся;
Коли — степ кругом простягся?
А в степу вже, вибачайте,
Деревини не питайте:
Все сама ковиль-трава
Наоколо укрива;
Ні діброви, ні гайка,
Лиш над ставом осока
Та зелені очерети!
Що тут візьмеш у лабети?
При мені ж сама сокирка,
Та у торбі талавирка*,
З дому ще мені досталась,
Десь у торбі завалялась.
Треба йти по розум, брате.
Спосіб мудрий добирати!
Сплів тоді я мотузка
(Знадобилась осока!).
А після того я взяв
Талавирку порубав
Та вузлами й нав'язав;
Двадцять всіх було шматочків,
Двадцять вийшло й вузолочків,—
На одному мотузочку
(Стільки й качок на ставку).
Мотузок зчепив кінцями,
Та каблучку** з вузолцями,
І пустив тоді на став —
Сам дивитись нишком став.
От сиджу я в очереті,
Як в гетьманському наметі!
Бачу — качка приверта,
Узлик з рибкою хвата.
Добре! З рибки поживилась,
Га мотузкою вдавилась!
Наче рибка на гачок,
Понялась на мотузок!
Ось і друга сіро-біла
Вузлик з рибкою вхопила;
Стали борсатись удвох,
Далі — втрьох, учотирьох!..
Поковтали, та вже й край,—
Хоч пірни, хоч виринай!
Так-то качки лакомились
І всі двадцять половились.
Хоч трепечуться крилами —
Радоньки нема з вузлами:
В пельці вузлики сидять,
Двадцять качечок держать!
Так-то двадцять всіх качок,
Нанизалося в кружок.
Поринають, виринають
Та все ближче привертають.
Трепетались неборачки.
А я лізу собі рачки,
За мотузку як шморгнув —
Качечок усіх здобув!
Хочте — вірте; хочте — ні,
Се однаково мені,—
Я ж собі поживок мав,
Та ще й добре вторгував!
_____________________
* Рибка така невеличка. (Приміт Олени Пчілки.)
** Каблучка — перстень; що-небудь, зроблене у вигляді кільця.